співвітчизник

Ukrainian

Etymology

спів- (spiv-) +‎ вітчи́зна (vitčýzna) +‎ -ник (-nyk)

Pronunciation

• IPA^(key): [sʲpʲiʋʲːiˈt͡ʃːɪznek]

• Audio

  (file)

Noun

співвітчи́зник • (spivvitčýznyk) m pers (genitive співвітчи́зника, nominative plural співвітчи́зники, genitive plural співвітчи́зників, feminine співвітчи́зниця)

1. compatriot, fellow countryman

Declension

Declension of співвітчи́зник (pers velar masc-form accent-a)

	singular	plural
nominative	співвітчи́зник spivvitčýznyk	співвітчи́зники spivvitčýznyky
genitive	співвітчи́зника spivvitčýznyka	співвітчи́зників spivvitčýznykiv
dative	співвітчи́зникові, співвітчи́знику spivvitčýznykovi, spivvitčýznyku	співвітчи́зникам spivvitčýznykam
accusative	співвітчи́зника spivvitčýznyka	співвітчи́зників spivvitčýznykiv
instrumental	співвітчи́зником spivvitčýznykom	співвітчи́зниками spivvitčýznykamy
locative	співвітчи́зникові, співвітчи́знику spivvitčýznykovi, spivvitčýznyku	співвітчи́зниках spivvitčýznykax
vocative	співвітчи́знику spivvitčýznyku	співвітчи́зники spivvitčýznyky

References

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “співвітчизник”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “співвітчизник”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)