веліти

From Wiktionary, the free dictionary
Jump to navigation Jump to search

Ukrainian[edit]

Etymology[edit]

Inherited from Old East Slavic велѣти (velěti), from Proto-Slavic *velěti. Cognate with Russian велеть (veletʹ), Old Church Slavonic велѣти (velěti), Serbo-Croatian вѐлӣм, Czech velet.

Pronunciation[edit]

  • IPA(key): [ʋeˈlʲite]
  • Audio(file)

Verb[edit]

велі́ти • (velíty) impf (perfective повелі́ти)

  1. (intransitive) to order, to command
    Synonym: нака́зувати (nakázuvaty)

Conjugation[edit]

Conjugation of велі́ти, велі́ть (class 5b, imperfective, intransitive)
For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
imperfective aspect
infinitive велі́ти, велі́ть
velíty, velítʹ
participles present tense past tense
active — —
passive — —
adverbial велячи́
veljačý 		велі́вши
velívšy
present tense future tense
1st singular
я 		велю́
veljú 		бу́ду велі́ти, бу́ду велі́ть, велі́тиму
búdu velíty, búdu velítʹ, velítymu
2nd singular
ти 		вели́ш
velýš 		бу́деш велі́ти, бу́деш велі́ть, велі́тимеш
búdeš velíty, búdeš velítʹ, velítymeš
3rd singular
він / вона / воно 		вели́ть
velýtʹ 		бу́де велі́ти, бу́де велі́ть, велі́тиме
búde velíty, búde velítʹ, velítyme
1st plural
ми 		вели́м, велимо́
velým, velymó 		бу́демо велі́ти, бу́демо велі́ть, велі́тимемо, велі́тимем
búdemo velíty, búdemo velítʹ, velítymemo, velítymem
2nd plural
ви 		велите́
velyté 		бу́дете велі́ти, бу́дете велі́ть, велі́тимете
búdete velíty, búdete velítʹ, velítymete
3rd plural
вони 		веля́ть
veljátʹ 		бу́дуть велі́ти, бу́дуть велі́ть, велі́тимуть
búdutʹ velíty, búdutʹ velítʹ, velítymutʹ
imperative singular plural
first-person — велі́м, велі́мо
velím, velímo
second-person вели́
velý 		велі́ть
velítʹ
past tense singular plural
ми / ви / вони
masculine
я / ти / він 		велі́в
velív 		велі́ли
velíly
feminine
я / ти / вона 		велі́ла
velíla
neuter
воно 		велі́ло
velílo

Related terms[edit]

Further reading[edit]

Retrieved from "https://en.wiktionary.org/w/index.php?title=веліти&oldid=71063683"