довірити
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From до- (do-) + ві́рити (víryty). Compare Russian дове́рить (dovéritʹ), Belarusian даве́рыць (davjérycʹ).
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
дові́рити • (dovíryty) pf (imperfective довіря́ти)
- to entrust
Conjugation[edit]
Conjugation of дові́рити, дові́рить (class 4a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | дові́рити, дові́рить dovíryty, dovírytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | дові́рений dovírenyj impersonal: дові́рено dovíreno |
| adverbial | — | дові́ривши dovíryvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | дові́рю dovírju |
| 2nd singular ти |
— | дові́риш dovíryš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | дові́рить dovírytʹ |
| 1st plural ми |
— | дові́рим, дові́римо dovírym, dovírymo |
| 2nd plural ви |
— | дові́рите dovíryte |
| 3rd plural вони |
— | дові́рять dovírjatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | дові́рмо dovírmo |
| second-person | дові́р dovír |
дові́рте dovírte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
дові́рив dovíryv |
дові́рили dovíryly |
| feminine я / ти / вона |
дові́рила dovíryla | |
| neuter воно |
дові́рило dovírylo | |
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “довірити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “довірити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “довірити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “довірити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)