розколоти

Ukrainian

Etymology 1

From роз- (roz-) +‎ коло́ти (kolóty). Compare Russian расколо́ть (raskolótʹ), Belarusian раскало́ць (raskalócʹ).

Pronunciation

• IPA^(key): [rɔzkɔˈɫɔte]

Verb

розколо́ти • (rozkolóty) pf (imperfective розко́лювати) (transitive)

1. to split, to cleave, to chop (:firewood etc.), to crack (:nuts, crockery etc.)
2. (figurative) to split, to divide

   Synonym: розділи́ти pf (rozdilýty)

Conjugation

Conjugation of розколо́ти, розколо́ть (class 10c, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	розколо́ти, розколо́ть rozkolóty, rozkolótʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	розко́лений, розко́лотий rozkólenyj, rozkólotyj impersonal: розко́лено, розко́лото rozkóleno, rozkóloto
adverbial	—	розколо́вши rozkolóvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	розколю́ rozkoljú
2nd singular ти	—	розко́леш rozkóleš
3rd singular він / вона / воно	—	розко́ле rozkóle
1st plural ми	—	розко́лем, розко́лемо rozkólem, rozkólemo
2nd plural ви	—	розко́лете rozkólete
3rd plural вони	—	розко́лють rozkóljutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	розколі́м, розколі́мо rozkolím, rozkolímo
second-person	розколи́ rozkolý	розколі́ть rozkolítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	розколо́в rozkolóv	розколо́ли rozkolóly
feminine я / ти / вона	розколо́ла rozkolóla
neuter воно	розколо́ло rozkolólo

Derived terms

• розко́лина f (rozkólyna)
• розколо́тися pf (rozkolótysja)

 

Etymology 2

See the etymology of the corresponding lemma form.

Pronunciation

• IPA^(key): [rɔzkɔɫɔˈtɪ]

Verb

розколоти́ • (rozkolotý)

1. second-person singular imperative of розколоти́ти pf (rozkolotýty)

Further reading

• “розколоти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “розколоти”, in Kyiv Dictionary (in English)
• “розколоти”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)