головнокомандувач

From Wiktionary, the free dictionary
Jump to navigation Jump to search

Ukrainian

[edit]

Etymology

[edit]

From головни́й (holovnýj) +‎ -о- (-o-) +‎ кома́ндувач (kománduvač). Compare Russian главнокома́ндующий (glavnokomándujuščij), Belarusian галоўнакама́ндуючы (haloŭnakamándujučy).

Pronunciation

[edit]
  • IPA(key): [ɦɔɫɔu̯nɔkɔˈmandʊʋɐt͡ʃ]
  • Audio:(file)

Noun

[edit]

головнокома́ндувач (holovnokománduvačm pers (genitive головнокома́ндувача, nominative plural головнокома́ндувачі, genitive plural головнокома́ндувачів)

  1. (military) commander in chief, commander-in-chief
    Synonym: головнокома́ндуючий (holovnokomándujučyj)
    верхо́вний головнокома́ндувачverxóvnyj holovnokománduvačsupreme commander-in-chief

Declension

[edit]

Further reading

[edit]