засвідчувати
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From засві́дчити (zasvídčyty) + -ува́ти (-uváty).
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
засві́дчувати • (zasvídčuvaty) impf (perfective засві́дчити) (transitive)
- to witness, to certify (furnish proof of; confirm authenticity of)
- to bear witness to, to attest to, to testify to
Conjugation[edit]
Conjugation of засві́дчувати, засві́дчувать (class 2a, imperfective, transitive)
| imperfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | засві́дчувати, засві́дчувать zasvídčuvaty, zasvídčuvatʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | засві́дчуваний zasvídčuvanyj impersonal: засві́дчувано zasvídčuvano |
| adverbial | засві́дчуючи zasvídčujučy |
засві́дчувавши zasvídčuvavšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
засві́дчую zasvídčuju |
бу́ду засві́дчувати, бу́ду засві́дчувать, засві́дчуватиму búdu zasvídčuvaty, búdu zasvídčuvatʹ, zasvídčuvatymu |
| 2nd singular ти |
засві́дчуєш zasvídčuješ |
бу́деш засві́дчувати, бу́деш засві́дчувать, засві́дчуватимеш búdeš zasvídčuvaty, búdeš zasvídčuvatʹ, zasvídčuvatymeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
засві́дчує zasvídčuje |
бу́де засві́дчувати, бу́де засві́дчувать, засві́дчуватиме búde zasvídčuvaty, búde zasvídčuvatʹ, zasvídčuvatyme |
| 1st plural ми |
засві́дчуєм, засві́дчуємо zasvídčujem, zasvídčujemo |
бу́демо засві́дчувати, бу́демо засві́дчувать, засві́дчуватимемо, засві́дчуватимем búdemo zasvídčuvaty, búdemo zasvídčuvatʹ, zasvídčuvatymemo, zasvídčuvatymem |
| 2nd plural ви |
засві́дчуєте zasvídčujete |
бу́дете засві́дчувати, бу́дете засві́дчувать, засві́дчуватимете búdete zasvídčuvaty, búdete zasvídčuvatʹ, zasvídčuvatymete |
| 3rd plural вони |
засві́дчують zasvídčujutʹ |
бу́дуть засві́дчувати, бу́дуть засві́дчувать, засві́дчуватимуть búdutʹ zasvídčuvaty, búdutʹ zasvídčuvatʹ, zasvídčuvatymutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | засві́дчуймо zasvídčujmo |
| second-person | засві́дчуй zasvídčuj |
засві́дчуйте zasvídčujte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
засві́дчував zasvídčuvav |
засві́дчували zasvídčuvaly |
| feminine я / ти / вона |
засві́дчувала zasvídčuvala | |
| neuter воно |
засві́дчувало zasvídčuvalo | |
Synonyms[edit]
- підтве́рджувати impf (pidtvérdžuvaty)
- сві́дчити impf (svídčyty)
Derived terms[edit]
- засві́дчуваний (zasvídčuvanyj)
- засві́дчування n (zasvídčuvannja)
- засві́дчуватися impf (zasvídčuvatysja)
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “засвідчувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “засвідчувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “засвідчувати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “засвідчувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)