покидати

Serbo-Croatian

Etymology

From по- +‎ кидати.

Pronunciation

• IPA^(key): /pǒkidati/
• Hyphenation: по‧ки‧да‧ти

Verb

по̀кидати pf (Latin spelling pòkidati)

1. (transitive) to tear, tear off, break

Conjugation

Conjugation of покидати

Infinitive: покидати		Present verbal adverb: —		Past verbal adverb: по̀кида̄вши		Verbal noun: —
Number		Singular			Plural
Person		1st	2nd	3rd	1st	2nd	3rd
Verbal forms		ја	ти	он / она / оно	ми	ви	они / оне / она
Present		покидам	покидаш	покида	покидамо	покидате	покидају
Future	Future I	покидат ћу1 покидаћу	покидат ћеш1 покидаћеш	покидат ће1 покидаће	покидат ћемо1 покидаћемо	покидат ћете1 покидаћете	покидат ће1 покидаће
	Future II	бу̏де̄м покидао2	бу̏де̄ш покидао2	бу̏де̄ покидао2	бу̏де̄мо покидали2	бу̏де̄те покидали2	бу̏дӯ покидали2
Past	Perfect	покидао сам2	покидао си2	покидао је2	покидали смо2	покидали сте2	покидали су2
	Pluperfect3	би̏о сам покидао2	би̏о си покидао2	би̏о је покидао2	би́ли смо покидали2	би́ли сте покидали2	би́ли су покидали2
	Aorist	покидах	покида	покида	покидасмо	покидасте	покидаше
Conditional I		покидао бих2	покидао би2	покидао би2	покидали бисмо2	покидали бисте2	покидали би2
Conditional II4		би̏о бих покидао2	би̏о би покидао2	би̏о би покидао2	би́ли бисмо покидали2	би́ли бисте покидали2	би́ли би покидали2
Imperative		—	покидај	—	покидајмо	покидајте	—
Active past participle		покидао m / покидала f / покидало n			покидали m / покидале f / покидала n
Passive past participle		покидан m / покидана f / покидано n			покидани m / покидане f / покидана n
1   Croatian spelling: others omit the infinitive suffix completely and bind the clitic. 2   For masculine nouns; a feminine or neuter agent would use the feminine and neuter gender forms of the active past participle and auxiliary verb, respectively. 3   Often replaced by the past perfect in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped. 4   Often replaced by the conditional I in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped.   *Note: The aorist and imperfect were not present in, or have nowadays fallen into disuse in, many dialects and therefore they are routinely replaced by the past perfect in both formal and colloquial speech.

Ukrainian

Etymology 1

From по- (po-) +‎ ки́дати (kýdaty).

Pronunciation

• IPA^(key): [pɔˈkɪdɐte]

Verb

поки́дати • (pokýdaty) pf (transitive)

1. to throw (all or much of something)
2. to throw (for a while)

Conjugation

Conjugation of поки́дати, поки́дать (class 1a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	поки́дати, поки́дать pokýdaty, pokýdatʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	поки́даний pokýdanyj impersonal: поки́дано pokýdano
adverbial	—	поки́давши pokýdavšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	поки́даю pokýdaju
2nd singular ти	—	поки́даєш pokýdaješ
3rd singular він / вона / воно	—	поки́дає pokýdaje
1st plural ми	—	поки́даєм, поки́даємо pokýdajem, pokýdajemo
2nd plural ви	—	поки́даєте pokýdajete
3rd plural вони	—	поки́дають pokýdajutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	поки́даймо pokýdajmo
second-person	поки́дай pokýdaj	поки́дайте pokýdajte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	поки́дав pokýdav	поки́дали pokýdaly
feminine я / ти / вона	поки́дала pokýdala
neuter воно	поки́дало pokýdalo

Derived terms

• поки́датися pf (pokýdatysja)

Etymology 2

From покид- (pokyd-) +‎ -а́ти (-áty). Compare Russian покида́ть (pokidátʹ), Belarusian пакіда́ць (pakidácʹ).

Pronunciation

• IPA^(key): [pɔkeˈdate]

• Audio:

  (file)

Verb

покида́ти • (pokydáty) impf (perfective поки́нути) (transitive)

1. to leave (not take away)
2. to leave, to quit (depart from; separate from)
   • 1930, Anatoliy Shiyan, Баланда, page 32:

     Прохоре, не покида́й мене́, бо я ру́ки на се́бе накладу́.

     Proxore, ne pokydáj mené, bo ja rúky na sébe nakladú.

     Prokhor, don't leave me, because I will kill myself.

3. to abandon, to forsake, to leave behind
4. to leave off from, to cease, to quit (doing something: + щось or infinitive)
   • 1896 [1893], Lesya Ukrainka, Давня казка [An Ancient Tale]‎^[1], archived from the original on 2015-04-16:

     Не пое́т, хто покида́є
     Борони́ть наро́дну спра́ву,
     Щоб свої́м слова́м блиску́чим
     Золотую дать опра́ву.

     Ne poét, xto pokydáje
     Boronýtʹ naródnu správu,
     Ščob svojím slovám blyskúčym
     Zolotuju datʹ oprávu.

     No poet [is he] who ceases
     To defend the people's cause
     In order to give a golden frame
     To his brilliant words.

5. to leave, to leave behind (:trace, consequence of action)
6. to leave, to bequeath (transfer possession of after death)

Conjugation

Conjugation of покида́ти, покида́ть (class 1a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	покида́ти, покида́ть pokydáty, pokydátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	поки́даний pokýdanyj impersonal: поки́дано pokýdano
adverbial	покида́ючи pokydájučy	покида́вши pokydávšy
	present tense	future tense
1st singular я	покида́ю pokydáju	бу́ду покида́ти, бу́ду покида́ть, покида́тиму búdu pokydáty, búdu pokydátʹ, pokydátymu
2nd singular ти	покида́єш pokydáješ	бу́деш покида́ти, бу́деш покида́ть, покида́тимеш búdeš pokydáty, búdeš pokydátʹ, pokydátymeš
3rd singular він / вона / воно	покида́є pokydáje	бу́де покида́ти, бу́де покида́ть, покида́тиме búde pokydáty, búde pokydátʹ, pokydátyme
1st plural ми	покида́єм, покида́ємо pokydájem, pokydájemo	бу́демо покида́ти, бу́демо покида́ть, покида́тимемо, покида́тимем búdemo pokydáty, búdemo pokydátʹ, pokydátymemo, pokydátymem
2nd plural ви	покида́єте pokydájete	бу́дете покида́ти, бу́дете покида́ть, покида́тимете búdete pokydáty, búdete pokydátʹ, pokydátymete
3rd plural вони	покида́ють pokydájutʹ	бу́дуть покида́ти, бу́дуть покида́ть, покида́тимуть búdutʹ pokydáty, búdutʹ pokydátʹ, pokydátymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	покида́ймо pokydájmo
second-person	покида́й pokydáj	покида́йте pokydájte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	покида́в pokydáv	покида́ли pokydály
feminine я / ти / вона	покида́ла pokydála
neuter воно	покида́ло pokydálo

Synonyms

• залиша́ти impf (zalyšáty)

Derived terms

• покида́ння n (pokydánnja)
• покида́тися impf (pokydátysja)

 

Further reading

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “покидати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• Shyrokov, V. A., editor (2022), “покидати”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 13 (підку́са – покі́рно), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN
• A. Rysin, V. Starko, Yu. Marchenko, O. Telemko, et al. (compilers, 2007–2022), “покидати”, in Russian-Ukrainian Dictionaries
• A. Rysin, V. Starko, et al. (compilers, 2011–2020), “покидати”, in English-Ukrainian Dictionaries
• “покидати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “покидати”, in Kyiv Dictionary (in English)
• “покидати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)