гучати

Ukrainian

Etymology

From гук (huk) +‎ яти (jaty). Related to гука́ти (hukáty).

Pronunciation

• IPA^(key): [ɦʊˈt͡ʃate]

Verb

гуча́ти • (hučáty) impf

1. (intransitive, rare) to sound

   Synonym: звуча́ти (zvučáty)

Conjugation

Conjugation of гуча́ти, гуча́ть (class 5b, imperfective, intransitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	гуча́ти, гуча́ть hučáty, hučátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	гучачи́ hučačý	гуча́вши hučávšy
	present tense	future tense
1st singular я	гучу́ hučú	бу́ду гуча́ти, бу́ду гуча́ть, гуча́тиму búdu hučáty, búdu hučátʹ, hučátymu
2nd singular ти	гучи́ш hučýš	бу́деш гуча́ти, бу́деш гуча́ть, гуча́тимеш búdeš hučáty, búdeš hučátʹ, hučátymeš
3rd singular він / вона / воно	гучи́ть hučýtʹ	бу́де гуча́ти, бу́де гуча́ть, гуча́тиме búde hučáty, búde hučátʹ, hučátyme
1st plural ми	гучи́м, гучимо́ hučým, hučymó	бу́демо гуча́ти, бу́демо гуча́ть, гуча́тимемо, гуча́тимем búdemo hučáty, búdemo hučátʹ, hučátymemo, hučátymem
2nd plural ви	гучите́ hučyté	бу́дете гуча́ти, бу́дете гуча́ть, гуча́тимете búdete hučáty, búdete hučátʹ, hučátymete
3rd plural вони	гуча́ть hučátʹ	бу́дуть гуча́ти, бу́дуть гуча́ть, гуча́тимуть búdutʹ hučáty, búdutʹ hučátʹ, hučátymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	гучі́м, гучі́мо hučím, hučímo
second-person	гучи́ hučý	гучі́ть hučítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	гуча́в hučáv	гуча́ли hučály
feminine я / ти / вона	гуча́ла hučála
neuter воно	гуча́ло hučálo

Derived terms

• загуча́ти pf (zahučáty)

Related terms

• гука́ти impf (hukáty)
• гук (huk)

References

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “гучати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “гучати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “гучати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)