сполучення
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From сполучи́ти (spolučýty) + -ення (-ennja).
Pronunciation[edit]
Noun[edit]
сполу́чення • (spolúčennja) n inan (genitive сполу́чення, nominative plural сполу́чення, genitive plural сполу́чень)
Declension[edit]
Declension of сполу́чення (inan neut in -ja accent-a)
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | сполу́чення spolúčennja |
сполу́чення spolúčennja |
| genitive | сполу́чення spolúčennja |
сполу́чень spolúčenʹ |
| dative | сполу́ченню spolúčennju |
сполу́ченням spolúčennjam |
| accusative | сполу́чення spolúčennja |
сполу́чення spolúčennja |
| instrumental | сполу́ченням spolúčennjam |
сполу́ченнями spolúčennjamy |
| locative | сполу́ченні spolúčenni |
сполу́ченнях spolúčennjax |
| vocative | сполу́чення spolúčennja |
сполу́чення spolúčennja |
Derived terms[edit]
- словосполу́чення n (slovospolúčennja)
Related terms[edit]
- сполу́ка f (spolúka)
- сполуча́ти impf (spolučáty), сполучи́ти pf (spolučýty)
References[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “сполучення”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka