завоювати

Ukrainian[edit]

From за- (za-) +‎ воюва́ти (vojuváty). Compare Russian завоева́ть (zavojevátʹ), Belarusian заваява́ць (zavajavácʹ).

завоюва́ти • (zavojuváty) pf (imperfective завойо́вувати) (transitive)

to conquer (attain by force of arms)
to win, to gain (attain through effort or struggle, overcoming difficulties)
Synonyms: здобу́ти pf (zdobúty), ви́бороти pf (výboroty)

Conjugation of завоюва́ти, завоюва́ть (class 2a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	завоюва́ти, завоюва́ть zavojuváty, zavojuvátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	завойо́ваний zavojóvanyj impersonal: завойо́вано zavojóvano
adverbial	—	завоюва́вши zavojuvávšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	завою́ю zavojúju
2nd singular ти	—	завою́єш zavojúješ
3rd singular він / вона / воно	—	завою́є zavojúje
1st plural ми	—	завою́єм, завою́ємо zavojújem, zavojújemo
2nd plural ви	—	завою́єте zavojújete
3rd plural вони	—	завою́ють zavojújutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	завою́ймо zavojújmo
second-person	завою́й zavojúj	завою́йте zavojújte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	завоюва́в zavojuváv	завоюва́ли zavojuvály
feminine я / ти / вона	завоюва́ла zavojuvála
neuter воно	завоюва́ло zavojuválo