відмежувати

Ukrainian[edit]

From від- (vid-) +‎ межува́ти impf (mežuváty), from межа́ f (mežá). Compare Russian отмежева́ть (otmeževátʹ), Belarusian адмежава́ць (admježavácʹ).

відмежува́ти • (vidmežuváty) pf (imperfective відмежо́вувати)

(transitive, literal, figurative) to mark off, to delimit, to demarcate (separate with a boundary line)
Synonyms: розмежува́ти pf (rozmežuváty), відокре́мити pf (vidokrémyty)

Conjugation of відмежува́ти, відмежува́ть (class 2a, perfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.
perfective aspect
infinitive	відмежува́ти, відмежува́ть vidmežuváty, vidmežuvátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	відмежо́ваний vidmežóvanyj impersonal: відмежо́вано vidmežóvano
adverbial	—	відмежува́вши vidmežuvávšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	відмежу́ю vidmežúju
2nd singular ти	—	відмежу́єш vidmežúješ
3rd singular він / вона / воно	—	відмежу́є vidmežúje
1st plural ми	—	відмежу́єм, відмежу́ємо vidmežújem, vidmežújemo
2nd plural ви	—	відмежу́єте vidmežújete
3rd plural вони	—	відмежу́ють vidmežújutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	відмежу́ймо vidmežújmo
second-person	відмежу́й vidmežúj	відмежу́йте vidmežújte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	відмежува́в vidmežuváv	відмежува́ли vidmežuvály
feminine я / ти / вона	відмежува́ла vidmežuvála
neuter воно	відмежува́ло vidmežuválo