смітити

Ukrainian

Etymology

Equivalent to сміття (smittja) +‎ -ити (-yty)

Cognates with Belarusian смеціць (smjecicʹ) and Polish śmiecić.

Verb

сміти́ти • (smitýty) impf

1. to litter

Conjugation

Conjugation of сміти́ти, сміти́ть (class 4c, imperfective, intransitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	сміти́ти, сміти́ть smitýty, smitýtʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	смі́тячи smítjačy	сміти́вши smitývšy
	present tense	future tense
1st singular я	смічу́ smičú	бу́ду сміти́ти, бу́ду сміти́ть, сміти́тиму búdu smitýty, búdu smitýtʹ, smitýtymu
2nd singular ти	смі́тиш smítyš	бу́деш сміти́ти, бу́деш сміти́ть, сміти́тимеш búdeš smitýty, búdeš smitýtʹ, smitýtymeš
3rd singular він / вона / воно	смі́тить smítytʹ	бу́де сміти́ти, бу́де сміти́ть, сміти́тиме búde smitýty, búde smitýtʹ, smitýtyme
1st plural ми	смі́тим, смі́тимо smítym, smítymo	бу́демо сміти́ти, бу́демо сміти́ть, сміти́тимемо, сміти́тимем búdemo smitýty, búdemo smitýtʹ, smitýtymemo, smitýtymem
2nd plural ви	смі́тите smítyte	бу́дете сміти́ти, бу́дете сміти́ть, сміти́тимете búdete smitýty, búdete smitýtʹ, smitýtymete
3rd plural вони	смі́тять smítjatʹ	бу́дуть сміти́ти, бу́дуть сміти́ть, сміти́тимуть búdutʹ smitýty, búdutʹ smitýtʹ, smitýtymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	сміті́м, сміті́мо smitím, smitímo
second-person	сміти́ smitý	сміті́ть smitítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	сміти́в smitýv	сміти́ли smitýly
feminine я / ти / вона	сміти́ла smitýla
neuter воно	сміти́ло smitýlo

References

• Melnychuk, O. S., editor (1982–2012), “смітити”, in Етимологічний словник української мови [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka