викачувати

Ukrainian

Etymology

From викачати (vykačaty) +‎ -увати (-uvaty)

Pronunciation

• IPA^(key): [ʋeˈkat͡ʃʊʋɐte]

• Audio:

  (file)

Verb

вика́чувати • (vykáčuvaty) impf (perfective ви́качати)

1. to drain

Conjugation

Conjugation of вика́чувати, вика́чувать (class 2a, imperfective, transitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	вика́чувати, вика́чувать vykáčuvaty, vykáčuvatʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	вика́чуючи vykáčujučy	вика́чувавши vykáčuvavšy
	present tense	future tense
1st singular я	вика́чую vykáčuju	бу́ду вика́чувати, бу́ду вика́чувать, вика́чуватиму búdu vykáčuvaty, búdu vykáčuvatʹ, vykáčuvatymu
2nd singular ти	вика́чуєш vykáčuješ	бу́деш вика́чувати, бу́деш вика́чувать, вика́чуватимеш búdeš vykáčuvaty, búdeš vykáčuvatʹ, vykáčuvatymeš
3rd singular він / вона / воно	вика́чує vykáčuje	бу́де вика́чувати, бу́де вика́чувать, вика́чуватиме búde vykáčuvaty, búde vykáčuvatʹ, vykáčuvatyme
1st plural ми	вика́чуєм, вика́чуємо vykáčujem, vykáčujemo	бу́демо вика́чувати, бу́демо вика́чувать, вика́чуватимемо, вика́чуватимем búdemo vykáčuvaty, búdemo vykáčuvatʹ, vykáčuvatymemo, vykáčuvatymem
2nd plural ви	вика́чуєте vykáčujete	бу́дете вика́чувати, бу́дете вика́чувать, вика́чуватимете búdete vykáčuvaty, búdete vykáčuvatʹ, vykáčuvatymete
3rd plural вони	вика́чують vykáčujutʹ	бу́дуть вика́чувати, бу́дуть вика́чувать, вика́чуватимуть búdutʹ vykáčuvaty, búdutʹ vykáčuvatʹ, vykáčuvatymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	вика́чуймо vykáčujmo
second-person	вика́чуй vykáčuj	вика́чуйте vykáčujte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	вика́чував vykáčuvav	вика́чували vykáčuvaly
feminine я / ти / вона	вика́чувала vykáčuvala
neuter воно	вика́чувало vykáčuvalo

References

• “викачувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)