засвідчити
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From за- (za-) + сві́дчити (svídčyty).
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
засві́дчити • (zasvídčyty) pf (imperfective засві́дчувати)
- (transitive) to witness, to certify (furnish proof of; confirm authenticity of)
Conjugation[edit]
Conjugation of засві́дчити, засві́дчить (class 4a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | засві́дчити, засві́дчить zasvídčyty, zasvídčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | засві́дчений zasvídčenyj impersonal: засві́дчено zasvídčeno |
| adverbial | — | засві́дчивши zasvídčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | засві́дчу zasvídču |
| 2nd singular ти |
— | засві́дчиш zasvídčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | засві́дчить zasvídčytʹ |
| 1st plural ми |
— | засві́дчим, засві́дчимо zasvídčym, zasvídčymo |
| 2nd plural ви |
— | засві́дчите zasvídčyte |
| 3rd plural вони |
— | засві́дчать zasvídčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | засві́дчмо zasvídčmo |
| second-person | засві́дч zasvídč |
засві́дчте zasvídčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
засві́дчив zasvídčyv |
засві́дчили zasvídčyly |
| feminine я / ти / вона |
засві́дчила zasvídčyla | |
| neuter воно |
засві́дчило zasvídčylo | |
Synonyms[edit]
- підтве́рдити pf (pidtvérdyty)
Derived terms[edit]
- засві́дчений (zasvídčenyj)
- засві́дчення n (zasvídčennja)
- засві́дчитися impf (zasvídčytysja)
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “засвідчити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “засвідчити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “засвідчити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “засвідчити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)