полічити
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From по- (po-) + лічи́ти (ličýty). Compare Belarusian палічы́ць (paličýcʹ), Polish policzyć.
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
полічи́ти • (poličýty) pf (imperfective лічи́ти)
- to count (enumerate or determine number of)
- Synonym: порахува́ти pf (poraxuváty)
Conjugation[edit]
Conjugation of полічи́ти, полічи́ть (class 4c, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | полічи́ти, полічи́ть poličýty, poličýtʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | полі́чений políčenyj impersonal: полі́чено políčeno |
| adverbial | — | полічи́вши poličývšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | полічу́ poličú |
| 2nd singular ти |
— | полі́чиш políčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | полі́чить políčytʹ |
| 1st plural ми |
— | полі́чим, полі́чимо políčym, políčymo |
| 2nd plural ви |
— | полі́чите políčyte |
| 3rd plural вони |
— | полі́чать políčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | полічі́м, полічі́мо poličím, poličímo |
| second-person | полічи́ poličý |
полічі́ть poličítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
полічи́в poličýv |
полічи́ли poličýly |
| feminine я / ти / вона |
полічи́ла poličýla | |
| neuter воно |
полічи́ло poličýlo | |
Derived terms[edit]
- полічи́тися pf (poličýtysja)
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “полічити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “полічити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “полічити”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “полічити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)