відстрочити
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From від- (vid-) + строк (strok) + -ити (-yty). Compare Russian отсро́чить (otsróčitʹ).
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
відстро́чити • (vidstróčyty) pf (imperfective відстро́чувати)
- (transitive) to postpone, to put off, to delay, to defer, to adjourn
- Synonyms: відкла́сти pf (vidklásty), відтермінува́ти pf (vidterminuváty)
Conjugation[edit]
Conjugation of відстро́чити, відстро́чить (class 4a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | відстро́чити, відстро́чить vidstróčyty, vidstróčytʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | відстро́чений vidstróčenyj impersonal: відстро́чено vidstróčeno |
| adverbial | — | відстро́чивши vidstróčyvšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | відстро́чу vidstróču |
| 2nd singular ти |
— | відстро́чиш vidstróčyš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | відстро́чить vidstróčytʹ |
| 1st plural ми |
— | відстро́чим, відстро́чимо vidstróčym, vidstróčymo |
| 2nd plural ви |
— | відстро́чите vidstróčyte |
| 3rd plural вони |
— | відстро́чать vidstróčatʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | відстро́чмо vidstróčmo |
| second-person | відстро́ч vidstróč |
відстро́чте vidstróčte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
відстро́чив vidstróčyv |
відстро́чили vidstróčyly |
| feminine я / ти / вона |
відстро́чила vidstróčyla | |
| neuter воно |
відстро́чило vidstróčylo | |
Derived terms[edit]
- відстро́чений (vidstróčenyj)
- відстро́чення (vidstróčennja)
- відстро́чка (vidstróčka)
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “відстрочити”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “відстрочити”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “відстрочити”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)