кінь
Definition from Wiktionary, the free dictionary
See also: кинь
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From Proto-Slavic *konjь.
Pronunciation[edit]
Noun[edit]
кінь • (kinʹ) m anim (genitive коня́, nominative plural ко́ні)
Declension[edit]
Declension of кінь
| singular | plural | |
|---|---|---|
| nominative | кінь kinʹ |
ко́ні kóni |
| genitive | коня́ konjá |
ко́ней kónej |
| dative | коне́ві, коню́ konévi, konjú |
ко́ням kónjam |
| accusative | коня́ konjá |
ко́ні, ко́ней kóni, kónej |
| instrumental | коне́м koném |
кі́ньми, ко́нями kínʹmy, kónjamy |
| locative | коні́, коне́ві koní, konévi |
ко́нях kónjax |
| vocative | ко́ню kónju |
ко́ні kóni |
References[edit]
- Bilodid I. K., editor (1970–1980), “кінь”, in Slovnyk ukrajinsʹkoji movy, Kiev: Naukova Dumka
