розказати
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From роз- (roz-) + каза́ти (kazáty). Compare Russian рассказа́ть (rasskazátʹ), Belarusian расказа́ць (raskazácʹ).
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
розказа́ти • (rozkazáty) pf (imperfective розка́зувати)
- to tell, to narrate, to recount, to relate
- Synonyms: розповісти́ pf (rozpovistý), оповісти́ pf (opovistý)
Conjugation[edit]
Conjugation of розказа́ти, розказа́ть (class 6c, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | розказа́ти, розказа́ть rozkazáty, rozkazátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | розка́заний rozkázanyj impersonal: розка́зано rozkázano |
| adverbial | — | розказа́вши rozkazávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | розкажу́ rozkažú |
| 2nd singular ти |
— | розка́жеш rozkážeš |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | розка́же rozkáže |
| 1st plural ми |
— | розка́жем, розка́жемо rozkážem, rozkážemo |
| 2nd plural ви |
— | розка́жете rozkážete |
| 3rd plural вони |
— | розка́жуть rozkážutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | розкажі́м, розкажі́мо rozkažím, rozkažímo |
| second-person | розкажи́ rozkažý |
розкажі́ть rozkažítʹ |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
розказа́в rozkazáv |
розказа́ли rozkazály |
| feminine я / ти / вона |
розказа́ла rozkazála | |
| neuter воно |
розказа́ло rozkazálo | |
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “розказати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “розказати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “розказати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “розказати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)