піти

See also: пити

Ukrainian

Etymology

From archaic пійти́ (pijtý), inherited from Old Ruthenian *пуйти́ (*pujtí) (compare Carpathian Rusyn пуйти́ (pujtý)) < *пѡйти́ (*pôjtí) < пойти́ (pojtí), from Old East Slavic поити (poiti), from Proto-Slavic *pojьti. Cognates with Russian пойти́ (pojtí).

Pronunciation

• IPA^(key): [pʲiˈtɪ]

• Audio:

  (file)

Verb

піти́ • (pitý) pf (imperfective іти́)

1. to set off, to go off
2. to begin to fall (about rain, snow etc)

Usage notes

• іти́ (itý) and піти́ (pitý) are concrete verbs. Their counterpart, ходи́ти (xodýty), is an abstract verb.

Conjugation

Conjugation of піти́ (irregular, perfective, intransitive)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

perfective aspect
infinitive	піти́ pitý
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	—
adverbial	—	пішо́вши pišóvšy
	present tense	future tense
1st singular я	—	піду́ pidú
2nd singular ти	—	пі́деш pídeš
3rd singular він / вона / воно	—	пі́де píde
1st plural ми	—	пі́дем, пі́демо pídem, pídemo
2nd plural ви	—	пі́дете pídete
3rd plural вони	—	пі́дуть pídutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	піді́м, піді́мо pidím, pidímo
second-person	піди́ pidý	піді́ть pidítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	пішо́в pišóv	пішли́ pišlý
feminine я / ти / вона	пішла́ pišlá
neuter воно	пішло́ pišló

Derived terms

• пішо́в на́ хуй (pišóv ná xuj) (vulgar)

References

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “піти”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “піти”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)