опанувати
Jump to navigation
Jump to search
Ukrainian[edit]
Etymology[edit]
From о- (o-) + панува́ти (panuváty). Compare Polish opanować.
Pronunciation[edit]
Verb[edit]
опанува́ти • (opanuváty) pf (imperfective опано́вувати) (transitive)
- to master (become proficient in)
- Synonyms: засво́їти pf (zasvójity), оволоді́ти pf (ovolodíty), осво́їти pf (osvójity)
- to master, to gain control over
Conjugation[edit]
Conjugation of опанува́ти, опанува́ть (class 2a, perfective, transitive)
| perfective aspect | ||
|---|---|---|
| infinitive | опанува́ти, опанува́ть opanuváty, opanuvátʹ | |
| participles | present tense | past tense |
| active | — | — |
| passive | — | опано́ваний opanóvanyj impersonal: опано́вано opanóvano |
| adverbial | — | опанува́вши opanuvávšy |
| present tense | future tense | |
| 1st singular я |
— | опану́ю opanúju |
| 2nd singular ти |
— | опану́єш opanúješ |
| 3rd singular він / вона / воно |
— | опану́є opanúje |
| 1st plural ми |
— | опану́єм, опану́ємо opanújem, opanújemo |
| 2nd plural ви |
— | опану́єте opanújete |
| 3rd plural вони |
— | опану́ють opanújutʹ |
| imperative | singular | plural |
| first-person | — | опану́ймо opanújmo |
| second-person | опану́й opanúj |
опану́йте opanújte |
| past tense | singular | plural ми / ви / вони |
| masculine я / ти / він |
опанува́в opanuváv |
опанува́ли opanuvály |
| feminine я / ти / вона |
опанува́ла opanuvála | |
| neuter воно |
опанува́ло opanuválo | |
Derived terms[edit]
- опано́ваний (opanóvanyj)
- опанува́ння n (opanuvánnja)
Further reading[edit]
- Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “опанувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
- “опанувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
- “опанувати”, in Kyiv Dictionary (in English)
- “опанувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)