звати

Serbo-Croatian

Etymology

Inherited from Proto-Slavic *zъvati, from Proto-Indo-European *ǵʰew-.

Pronunciation

• IPA^(key): /zʋâti/
• Hyphenation: зва‧ти

Verb

зва̏ти impf (Latin spelling zvȁti)

1. (transitive, intransitive, reflexive) to call
2. (transitive, intransitive) to summon
3. (transitive, intransitive) to invite (for a visit, wedding, guest etc.)

Conjugation

Conjugation of звати

Infinitive: звати		Present verbal adverb: зо̀вӯћи		Past verbal adverb: —		Verbal noun: зва̑ње
Number		Singular			Plural
Person		1st	2nd	3rd	1st	2nd	3rd
Verbal forms		ја	ти	он / она / оно	ми	ви	они / оне / она
Present		зовем	зовеш	зове	зовемо	зовете	зову
Future	Future I	зват ћу1 зваћу	зват ћеш1 зваћеш	зват ће1 зваће	зват ћемо1 зваћемо	зват ћете1 зваћете	зват ће1 зваће
	Future II	бу̏де̄м звао2	бу̏де̄ш звао2	бу̏де̄ звао2	бу̏де̄мо звали2	бу̏де̄те звали2	бу̏дӯ звали2
Past	Perfect	звао сам2	звао си2	звао је2	звали смо2	звали сте2	звали су2
	Pluperfect3	би̏о сам звао2	би̏о си звао2	би̏о је звао2	би́ли смо звали2	би́ли сте звали2	би́ли су звали2
	Imperfect	звах	зваше	зваше	звасмо	звасте	зваху
Conditional I		звао бих2	звао би2	звао би2	звали бисмо2	звали бисте2	звали би2
Conditional II4		би̏о бих звао2	би̏о би звао2	би̏о би звао2	би́ли бисмо звали2	би́ли бисте звали2	би́ли би звали2
Imperative		—	зови	—	зовимо	зовите	—
Active past participle		звао m / звала f / звало n			звали m / звале f / звала n
Passive past participle		зван m / звана f / звано n			звани m / зване f / звана n
1   Croatian spelling: others omit the infinitive suffix completely and bind the clitic. 2   For masculine nouns; a feminine or neuter agent would use the feminine and neuter gender forms of the active past participle and auxiliary verb, respectively. 3   Often replaced by the past perfect in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped. 4   Often replaced by the conditional I in colloquial speech, i.e. the auxiliary verb biti (to be) is routinely dropped.   *Note: The aorist and imperfect were not present in, or have nowadays fallen into disuse in, many dialects and therefore they are routinely replaced by the past perfect in both formal and colloquial speech.

Derived terms

• до̀звати
• за̀звати
• иза̀звати
• на̀звати
• ода̀звати
• по̀звати
• прѝзвати
• про̀звати
• са̀звати

 

Ukrainian

Etymology

From Proto-Slavic *zъvati, from Proto-Indo-European *ǵʰewH.

Pronunciation

• IPA^(key): [ˈzʋate]

• Audio

  (file)

• Hyphenation: зва‧ти

Verb

зва́ти • (zváty) impf (perfective позва́ти)

1. (transitive, intransitive, reflexive) to call

   Як вас зову́ть? (formal) ― Jak vas zovútʹ? ― What is your name?

   Як тебе́ зва́ти? (informal) ― Jak tebé zváty? ― What is your name?

2. (transitive, intransitive) to summon
3. (transitive, intransitive) to invite (for a visit, wedding, guest etc.)

Conjugation

Conjugation of зва́ти, звать (class 6°b, imperfective, transitive, irregular)

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	зва́ти, звать zváty, zvatʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	зва́ний zványj impersonal: зва́но zváno
adverbial	звучи́, зовучи́ zvučý, zovučý	зва́вши zvávšy
	present tense	future tense
1st singular я	зву, зову́ zvu, zovú	бу́ду зва́ти, бу́ду зва́ть, зва́тиму búdu zváty, búdu zvátʹ, zvátymu
2nd singular ти	звеш, зове́ш zveš, zovéš	бу́деш зва́ти, бу́деш зва́ть, зва́тимеш búdeš zváty, búdeš zvátʹ, zvátymeš
3rd singular він / вона / воно	зве, зове́ zve, zové	бу́де зва́ти, бу́де зва́ть, зва́тиме búde zváty, búde zvátʹ, zvátyme
1st plural ми	звем, звемо́, зове́м, зовемо́ zvem, zvemó, zovém, zovemó	бу́демо зва́ти, бу́демо зва́ть, зва́тимемо, зва́тимем búdemo zváty, búdemo zvátʹ, zvátymemo, zvátymem
2nd plural ви	звете́, зовете́ zveté, zoveté	бу́дете зва́ти, бу́дете зва́ть, зва́тимете búdete zváty, búdete zvátʹ, zvátymete
3rd plural вони	звуть, зову́ть zvutʹ, zovútʹ	бу́дуть зва́ти, бу́дуть зва́ть, зва́тимуть búdutʹ zváty, búdutʹ zvátʹ, zvátymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	звім, зві́мо, зові́м, зові́мо zvim, zvímo, zovím, zovímo
second-person	зви, зови́ zvy, zový	звіть, зові́ть zvitʹ, zovítʹ
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	звав zvav	зва́ли zvály
feminine я / ти / вона	зва́ла zvála
neuter воно	зва́ло zválo

Derived terms

• назва́ти pf (nazváty)

References

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “звати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “звати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “звати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)